Люцернcьке озеро (Luzerner See або Vierwaldstättersee) – це не просто природна перлина Швейцарії, а й серце її історії, культури та ідентичності. Археологічні знахідки свідчать, що люди жили на берегах озера ще 5400 років тому — тут виявлено залишки неолітичного поселення на палях, а також бронзові артефакти. До XVI століття озеро частіше називали Люцернським і ця назва збереглася в англійській та італійській мовах. А потім озеро перейменували на Фірвальдштетське, що буквально означає «озеро чотирьох лісових кантонів» – так називали перші кантони, що заснували Швейцарську Конфедерацію: Урі, Швіц, Унтервальден (нині Обвальден і Нідвальден) та Люцерн. Саме на його берегах, за легендою, у 1291 році було укладено союз, який став початком незалежної Швейцарії.
Озеро має складну форму з численними закрутами та рукавами, що нагадують хрест. Його площа становить 114 км², а глибина сягає 214 метрів. Навколишній ландшафт формували льодовики останнього льодовикового періоду, які вирізьбили долини та скелі, створюючи вражаючі панорами з водоспадами та стрімкими схилами. Найвищі вершини навколо — Ротшток (Uri Rotstock, 2'699 м) і Пілатус (Pilatus, 2'128 м), які вкриті снігом навіть влітку. Озеро живиться річкою Ройс, що бере початок у Готардському масиві, та іншими притоками, які наповнюють його кришталево чистою водою.
Кантон Люцерн, столицею якого є однойменне місто, населяють понад 416 тисяч осіб. Близько 15% мешканців — іноземці, переважно з Німеччини, Італії та Португалії. Регіон відомий високою якістю життя, розвиненою інфраструктурою та економікою, що поєднує традиційні ремесла з інноваційними технологіями. Наприклад, компанія Emmi, найбільший виробник молочних продуктів у Швейцарії, має тут свою штаб-квартиру. Місцеві жителі пишаються історичними пам’ятками, беруть активну участь у фестивалях, таких як люцернський карнавал та різдвяні ярмарки, де панує атмосфера казковості.
Місто Люцерн має багато культурні перлин. Капличний Міст (Kapellbrücke) — символ Люцерна, побудований у 14 столітті, найстаріший дерев’яний критий міст у Европі. Поруч височіє Водяна вежа, яка колись слугувала в’язницею та сховищем скарбів. Пам’ятник Левові, вирізаний у скелі, присвячений швейцарським гвардійцям, які загинули під час Французької революції. Музей Ріхарда Вагнера розкриває життя композитора, який тут написав оперу «Зіґфрід». Вілла з видом на озеро зберігає оригінальні інтер’єри та фортепіано Вагнера. Місто є домівкою для Військового музею, де представлено понад 100 років історії швейцарської армії — від уніформ до зброї. Експозиція підкреслює нейтралітет країни та роль місцевих жителів у захисті кордонів. Цікавим фактом є те, що навколо озера розташовані колишні фортифікаційні споруди, які нагадують про стратегічне значення регіону. Дізнатися більше про Люцерн можна на нашій екскурсії.
Фірвальдштетське озеро — це симфонія природи та історії. Узбережжя озера вкрите мальовничими селищами, де час здається повільнішим. Вечорами, коли сонце ховається за вершини, вода відтворює золотисті відблиски, а над містом лунає дзвін церковних дзвонів. Відвідайте Люцерн, щоб пройтися середньовічними вуличками, піднятися на вершини, що торкаються хмар, і відчути справжню магію Швейцарії. Не дарма Жан-Жак Руссо писав: "Тут людина знаходить себе у гармонії з всесвітом".
лютий – березень
березень
березень – квітень
червень
червень
червень – липень
липень
серпень – вересень
вересень
вересень
жовтень
жовтень
листопад
листопад
грудень
Гора Пілатус височіє над Люцерном мов міфічний вартовий, оповита легендами та неймовірними краєвидами. За переказами, саме сюди було кинуто душу Понтія Пілата — її неспокій викликає бурі на вершинному озері. Інші легенди згадують про дивовижний «Драконів камінь», що залишився після падіння дракона у 1421 році, й про хлопця, якого ця істота врятувала з глибини печери.
Різноманітна природа — від темних лісів до альпійських пасовищ — прихистила гірських козлів, бабаків і безліч птахів. На вершині вас чекають панорамні стежки «Драконів шлях», підйом на пік Томлісгорн та зимові розваги.
Сьогодні Пілатус вражає інженерією: тут працює найкрутіша у світі зубчаста залізниця (48% ухилу, відкрита у 1889 році) та сучасна канатна дорога з панорамними кабінами. Ідеальний варіант — «Золоте кільце»: комбінація пароплаву, залізниці та канатної дороги. Перед поїздкою радимо перевірити погоду через вебкамеру — на висоті вона змінюється за лічені хвилини.
Розташована в самому серці Швейцарії, гора Ріґі (Rigi) оточена трьома озерами — Люцернським, Цуґським і Лауерцським. Її вершина, Ріґі Кульм (Rigi Kulm, 1'797 м), відкриває захопливу 3600 панораму на Альпи, Швейцарське плато і навіть на краєвиди Німеччини чи Франції.
Перші письмові згадки про "Grat Riggen" датуються 1353 роком, а у 1479 році гуманіст Альбрехт фон Бонштеттен назвав її Mons Regina — Гора-Королева. Вже у XIX столітті Ріґі стала модним курортом: у 1871 році тут відкрилася перша в Європі зубчаста залізниця від Віцнау, яка започаткувала нову еру альпійського туризму.
З Ріґі пов'язано чимало легенд: дракони, мовляв, літали між цією вершиною та Пілатусом, гніздуючись на південних схилах. А джерела Кальтбада, відомі ще з середньовіччя, приваблювали прочан своїми цілющими властивостями.
Влітку гора - едем для пішохідних мандрівок усіх рівнів складності.
Взимку - затишна зона для санчат, прогулянок на снігоступах, - загалом 35 км зимових маршрутів. До речі, катання на лижах тут безкоштовне із чинним квитком на зубчасту залізницю або канатну дорогу.
Ріґі — ідеальне місце для сімей, мрійників та всіх, хто шукає натхнення серед гірської краси.
Омивана річками Ентле та Мала Емме, долина Ентлебуху (Entlebuch) зберігає сліди драматичної історії: битви за альпійські пасовища, зокрема біля Зеренберга (1380), та народні повстання XV–XVII ст. Вперше згадана у XII ст. як володіння монастиря Св. Блазена, вона згодом переходила до Вольгюзенів, Габсбургів, а далі – до Люцерна, з яким долучилася до долі Швейцарської Конфедерації.
Сьогодні Ентлебух – перший у Швейцарії біосферний резерват ЮНЕСКО. Тут торфовища, карстові печери, гірські потоки та альпійські луки створюють унікальний ландшафт. У Ромоосі досі куриться вуглева піч, а паломницькі стежки ведуть до старовинних церков і гостинних сіл. Лише 1.86% території - будівлі.
Ентлебух — це не лише природа, а й гостинність: мандрівник знайде тут казкові стежки, енергійні маршрути, альпійські пасовища, старовинні церкви й сучасні екскурсії.
Кантон Люцерн зберігає унікальні підземні споруди, які стали свідками воєнної історії Швейцарії. Ось декілька найцікавіших бункерів і фортець, які варто відвідати туристам.
Деякі старі бункери змінили своє призначення - вони стали дата-центрами, винними погребами чи навіть готелями. Це свідчить про швейцарську креативність і прагнення зберігати історичну спадщину, надаючи їй нове життя.